Присвячено українському композитору Анатолію Пашкевичу — видатному українському композитору, який жив і працював на Чернігівщині.
Слова Анатолія Покришня. Музика Петра Лойтри та Сергія Дзюби
Сіяє пісні вишита перлина,
Проміниться її незгасний цвіт.
Лише печаль, бентежно журавлина,
Нагадує розмай минулих літ.
Про ті степи, де йшли у бій солдати,
Про вишню мамину в ряснім саду.
Про білу хату, даль стежок хрещатих,
І чебреці, і долю молоду.
Життя не любить втоми й супокою.
Вагома кожна вимріяна мить, –
Вирує срібно повінню стрімкою
І спогадами давніми щемить.
А в них пливе землею надвечір’я,
Квітують буйно мальви край вікна.
Тривожить радо щебетом надвір’я.
І в небі переспівами луна.
Впадуть не сумом – радощами сльози,
Все на місця свої розставив час, –
І голосу хвалу, і тихі грози,
І світлу пам’ять вдячності від нас.
